Чи зберігаються відпустки раніше встановленої більшої тривалості, якщо працівник перейшов на інше підприємство?

Працівника К. взяли на роботу по переведенню в 2005 році. В особовій картці в розділі «Відпустки» зазначено 42 календарних дні. Підтверджуючих документів на тривалість такої відпустки немає. Йому нараховують відпустку в кількості 42 календарних дня (24 дні основного + 4 дні за стаж + 2 дні за роботу в зоні посиленого радіоекологічного контролю + 12 днів за шкідливі умови праці). На підставі колективного договору працівник має право на додаткову відпустку за шкідливі умови праці 7 календарних днів, отже, тривалість відпусток основної та додаткової повинна становити 37 календарних днів. Працівникові П., якого також взяли по переводу (має право на додаткову відпустку за ненормований робочий день згідно з колективним договором 7 календарних днів), зберегли відпустку раніше встановленої тривалості – 42 календарних дні (30 + 12). Чи маємо ми право зберегти працівникові додаткову відпустку тривалістю 12 календарних днів?

З набранням чинності Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 504/96-ВР (далі – Закон № 504) для всіх категорій працівників, за винятком тих, яким законодавством визначена велика тривалість щорічної основної відпустки, щорічна основна відпустка надається не менше 24 календарних днів. Крім того, відповідно до статей 7 і 8 цього Закону працівникам може надаватися щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці.

До прийняття в 1996 році Закону № 504 в Україні відповідно до чинної на той час статті 75 КЗпП щорічна відпустка надається тривалістю не менше 15 робочих днів. Деяким працівникам було встановлено відпустки продовженої тривалості. Крім того, відповідно до статті 76 КЗпП надавалися щорічні додаткові відпустки, зокрема і за роботу з ненормованим робочим днем.

...

Згідно з пунктом 2 постанови Верховної Ради України «Про порядок набрання чинності Закону України« Про відпустки »від 15 листопада 1996 року № 505/96-ВР (далі – Постанова № 505) працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зберігається відпустка раніше встановленої загальної тривалості до набрання чинності Законом України «Про відпустки» в повному обсязі (тобто. до 1 січня 1998 року).

Отже, з прийняттям Закону № 504 в повному обсязі, тобто. З набранням чинності статей 7, 8 та частини першої статті 10 тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці визначається саме за вимогами статті 7 зазначеного Закону.

Згідно з цією статтею щорічну додаткову відпустку тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за Списками виробництв, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1290.
   
При цьому слід зауважити, що у Списках встановлена максимальна тривалість такої відпустки для певних виробництв, цехів, професій і посад.
   
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах (ст. 7 Закону № 504).

У той же час відповідно до вищевказаного пункту 2 Постанови № 505 працівникам, які до набрання чинності Законом № 504 мали відпустку більше загальної тривалості, ніж визначено відповідно до законів і іншими нормативно-правовими актами України, зберігається відпустка раніше встановленої загальної тривалості на весь час їхньої роботи на цьому підприємстві, в установі, організації на посадах, професіях, роботах, що давали їм право на цю відпустку, та за наявності умов, за якими вона надавалася. Витрати, пов’язані зі збереженням загальної тривалості щорічної відпустки, здійснюються за рахунок коштів, передбачених частиною першою статті 23 цього Закону.

Зазначена норма стосується лише працівників, прийнятих на роботу на це підприємство до 1 січня 1997 року і працюючих на ньому до цих пір. У разі зміни місця роботи, посади, професії право на збереження раннє встановленої тривалості відпустки втрачається.
   
Отже, працівники, про які йде мова, прийняті на роботу після 1 січня 1997 року, зокрема, і в порядку переведення, як у нашому випадку, права на збереження раннє встановленої тривалості відпустки для працівників відповідних професій не мають.

У той же час колективним договором можна передбачити додаткові порівняно з законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги (ст. 13 КЗпП).
   
Відповідно до частини другої статті 4 та частиною третьою статті 23 Закону № 504 згідно з колективним договором, угодою та трудовим договором можна встановлювати інші види відпусток, зокрема, більшої тривалості, ніж передбачено законодавством, оплата яких здійснюватиметься з прибутку, що залишився на підприємстві після сплати податків та інших обов’язкових платежів до бюджету.

Тетяна Хоромская

Довідник кадровика

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *