Інвентаризація основних засобів: найважливіші аспекти

Інвентаризація основних засобів — один із найвідповідальніших етапів роботи інвентаризаційної комісії. Адже потрібно перевірити й документально підтвердити не лише фактичну наявність активів, а й стан кожного об’єкта, достовірність його оцінки, за якою його обліковують на балансі. Усе це потребує від фахівців підприємства досвіду та певних професійних навичок. Тим паче що палітра необоротних активів на підприємстві може бути різноманітною: від нерухомості до звичайного канцелярського приладдя. У цьому матеріалі ми ознайомимо вас із головними організаційними моментами інвентаризації основних засобів і обліком виявлених розбіжностей

Завдання інвентаризації основних засобів

Інвентаризацію активів (у т.ч. основних засобів) і зобов’язань проводять, щоб забезпечитидостовірність даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Цього досягають завдяки перевірці та документальному підтвердженню наявності, стану й оцінки таких об’єктів обліку (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV, далі — Закон про бухоблік).

Із 01.01.2015 р. процедуру інвентаризації регулює Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затверджене наказом Мінфіну України від 02.09.2014 р. № 879 (далі — Положення про інвентаризацію). Із зазначеної дати втратила чинність Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Мінфіну України від 11.08.1994 р. № 69 (далі — Інструкція № 69).

Принципи Положення про інвентаризацію дозволяють конкретизувати основні завдання інвентаризації основних засобів, а саме виявити:

  • фактичну наявність основних засобів, зіставити її з даними бухгалтерського обліку й установити розходження (надлишки чи нестачі) або їх відсутність;
  • об’єкти, непридатні до використання із будь-яких причин або не використовуються;
  • основні засоби, які не відповідають критеріям визнання.

Усе перелічене вище має реалізовувати інвентаризаційна комісія на чолі з керівником підприємства чи його заступником.

Періодичність інвентаризації основних засобів

Частина 2 ст. 10 Закону про бухоблік установлює, що об’єкти й періодичність інвентаризації визначає власник (керівник) підприємства, окрім випадків, коли вона обов’язкова згідно із законодавством. Перелік таких випадків наведений у п.п. 7 та 8 р. І Положення про інвентаризацію. Згадки про них містять й інші законодавчі акти, наприклад, Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою КМУ від 28.02.2000 р. № 419. Так, інвентаризація обов’язкова:

  • у разі зміни матеріально відповідальних осіб. Якщо йдеться про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, то в разі зміни керівника колективу (бригадира), вибуття з колективу (бригади) понад половини його членів, а також за вимогою хоча б одного члена колективу чи бригади (на день приймання-передачі справ);
  • під час установлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день установлення таких фактів);
  • за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. За таких обставин інвентаризація має розпочатися в строк і в обсязі, які вказано в документі зазначених органів, але не раніше дня отримання підприємством такого документа. Яскравий приклад ініціаторів обов’язкової інвентаризації — податківці, які згідно із пп. 20.1.9 ПКУ мають право вимагати під час перевірок проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів;
  • у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ);
  • у разі припинення підприємства;
  • перед складанням річної фінансової звітності з урахуванням особливостей проведення інвентаризації в строки, визначені п. 10 р. І Положення про інвентаризацію.

Так, стосовно основних засобів у п. 10 р. І Положення про інвентаризацію передбачено деякі нюанси, а саме — інвентаризація перед складанням річної фінзвітності проводиться до дати балансу в строк:

  • 3 місяців для необоротних активів (окрім незавершених капітальних інвестицій, об’єктів основних засобів, які на момент інвентаризації перебуватимуть поза підприємством, зокрема, автомобілів, морських і річкових суден, які відбудуть у тривалі рейси, тощо);
  • до тимчасового вибуття з підприємства об’єктів основних засобів, зокрема, автомобілів, морських і річкових суден, які відбудуть у тривалі рейси, інших матеріальних цінностей, які станом на дату інвентаризації перебуватимуть поза підприємством.

Водночас інвентаризація земельних ділянок, будівель, споруд та інших нерухомих об’єктів може проводитись один раз на 3 роки. Виняток із цього правила — інвентаризація нерухомого майна держпідприємств, їх об’єднань, установ та організацій, у т.ч. того, що передано в оренду, концесію, та державного майна, яке не ввійшло до статутного капіталу госпорганізацій, утворених у процесі приватизації й корпоратизації, інвентаризація яких проводиться відповідно до вимог законодавства щодо інвентаризації об’єктів держвласності.

За рішенням керівника підприємства інвентаризація інструментів, приладів, інвентарю (меблів) може проводитися щороку в обсязі не менше ніж 30% усіх зазначених об’єктів із обов’язковим охопленням інвентаризацією всіх інструментів, приладів, інвентарю (меблів) протягом 3 років.

Інвентаризація бібліотечних фондів за рішенням керівника підприємства за встановленим ним графіком може проводитись протягом року. Інвентаризація книжкових пам’яток проводиться щороку. За наявності обсягу бібліотечних фондів від 100 до 500 тис. одиниць інвентаризація може проводитись протягом 5 років з охопленням щорічно не менше 20% одиниць, а понад 500 тис. одиниць — протягом 10 років з охопленням щорічно не менше ніж 10% одиниць.

На інші обов’язкові випадки інвентаризації вказані послаблення не поширюються. Припустімо, якщо податківці під час виїзної документальної перевірки вимагають проведення інвентаризації нерухомості, законно уникнути її на підставі того, що ви вирішили інвентаризувати такі активи раз на 3 роки, не вдасться.

Важливо, що в обов’язкових випадках інвентаризації переобліковувати доведеться не лише власність підприємства. Під інвентаризаційний приціл також має потрапити майно, що йому не належить і обліковується на позабалансових рахунках (п. 6 р. І Положення про інвентаризацію). Тобто окремо потрібно проінвентаризувати й необоротні активи, якими підприємство користується за договорами оренди чи позички.

Джерела інформації та підготовка до інвентаризації

Оскільки дані про фактично наявні основні засоби зіставлятимемо з даними бухобліку, потрібно чітко усвідомлювати, що йдеться про інвентаризацію активів, відображених у статті «Основні засоби» Балансу (Звіту про фінансовий стан) (рядок 1010 «Основні засоби»1011 «первісна вартість» та 1012 «знос»).

Інформація за цими статтями формується на підставі даних за субрахунками:

  • 100 «Інвестиційна нерухомість»;
  • 101 «Земельні ділянки»;
  • 102 «Капітальні витрати на поліпшення земель»;
  • 103 «Будинки та споруди»;
  • 104 «Машини та обладнання»;
  • 105 «Транспортні засоби»;
  • 106 «Інструменти, прилади та інвентар»;
  • 107 «Тварини»;
  • 108 «Багаторічні насадження»;
  • 109 «Інші основні засоби»;
  • 131 «Знос основних засобів»;
  • 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів».

Звісно, цих даних недостатньо для організації інвентаризаційного процесу (зокрема, для складання інвентаризаційних описів), тому перед інвентаризацією потрібно перевірити наявність і правильність оформлення регістрів аналітичного обліку. А саме — типових форм:

  • ОЗ-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів»;
  • ОЗ-7 «Опис інвентарних карток по обліку основних засобів»;
  • ОЗ-8 «Картка обліку руху основних засобів»;
  • ОЗ-9 «Інвентарний список основних засобів» тощо.

Основним джерелом інформації будуть інвентарні картки (ф. № ОЗ-6), які ведуть на кожен об’єкт або групу об’єктів. І вже за ними можна прослідкувати всі зміни стану й долю конкретних об’єктів основних засобів, адже в таких документах, серед іншого, зазначають:

  • назву об’єкта;
  • дату введення в експлуатацію;
  • документ, на підставі якого відбулась операція з об’єктом основних засобів;
  • первісну вартість;
  • місцезнаходження об’єкта в експлуатації (цех, відділ, дільницю);
  • метод і норми амортизації;
  • стислу індивідуальну характеристику об’єкта;
  • інформацію про його ремонти й поліпшення тощо.

Із інвентарних списків (ф. № ОЗ-9) можна почерпнути необхідні дані про пооб’єктний облік основних засобів за місцями їх знаходження (експлуатації).

Окрім того, потрібно віднайти й перевірити правовстановлюючі документи (договори купівлі-продажу, оренди тощо) й технічну документацію на об’єкти основних засобів (технічні паспорти, креслення, технічні описи, інструкції тощо).

Також потрібно підняти первинні документи про необоротні активи, отримані в користування, наприклад, за договором оренди. Стануть у пригоді й акти приймання-передачі майна, і копії інвентарних карток, отримані під час передання майна від його власника. Те ж саме стосується документів про основні засоби, які тимчасово перебувають поза межами підприємства, скажімо, передані в оренду чи ремонт.

Зауважимо, до початку інвентаризації основних засобів необхідно:

1) перевірити наявність і стан технічних паспортів й іншої технічної документації на основні засоби, а також наявність документів на основні засоби, що здані чи прийняті підприємством в оренду, на зберігання, у тимчасове користування;

2) пересвідчитися, що всі господарські операції з основними засобами, які відбулися у звітному періоді, підтверджені відповідними первинними документами, а останні — передані до бухгалтерії та опрацьовані (унесено записи до всіх необхідних облікових регістрів, зроблено бухгалтерські проводки). Усе це має гарантувати достовірність інформації (у т.ч. залишків основних засобів), із якою підприємство ввійде в інвентаризаційний процес;

3) упевнитися в правильності формування та професійності інвентаризаційної комісії. Це особливо актуально для інвентаризації основних засобів, зважаючи на їх різноманітність і специфіку використання. Згідно з п. 1 р. ІІ Положення про інвентаризацію,  для проведення інвентаризаційної роботи на підприємстві розпорядчим документом керівника створюють інвентаризаційну комісію з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, ФОПа, яка веде бухоблік на підприємстві) і досвідчених працівників підприємства, які знають об’єкт інвентаризації, ціни й первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. За рішенням керівника підприємства до складу інвентаризаційної комісії можуть бути включені члени ревізійної комісії, представники структурного підрозділу (служби) з внутрішнього аудиту. Відповідно до п. 2 р. ІІ Положення про інвентаризацію,  у разі якщо на підприємстві багато основних засобів й одна комісія не в змозі вчасно їх інвентаризувати, керівник наказом може створити робочі інвентаризаційні комісії у складі інженера, технолога, механіка, виконавця робіт, товарознавця, економіста, бухгалтера й інших досвідчених працівників, котрі добре обізнані щодо об’єкта інвентаризації, ціни та первинного обліку. Їх очолюють представники керівника підприємства, який призначив інвентаризацію. Такі комісії інвентаризуватимуть основні засоби безпосередньо в місцях їх збереження та в місцях виробництва. За будь-яких обставин слід переконатися, що до комісії увійшли професіонали, які розуміються на технічних особливостях основних засобів і можуть оцінити їх стан і реальність облікової вартості.

Пам’ятайте

Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та в присутності матеріально відповідальної особи (п. 1 р. ІІ Положення про інвентаризацію).

Етапи інвентаризації основних засобів і документальне оформлення

1. Визначаємо об’єкти, їх кількість і строки проведення інвентаризації, створюємо інвентаризаційну комісію (робочу інвентаризаційну комісію).

Усе зазначене можна оформити одним або декількома наказами (розпорядженнями)керівника підприємства. До того ж нагадаємо: саме керівник має створити необхідні умови для проведення інвентаризації, визначити об’єкти, періодичність і строки її проведення, окрім випадків, коли проведення інвентаризації є обов’язковим (п. 4 р. І Положення про інвентаризацію).

2. Установлюємо фактичну наявність основних засобів, оцінюємо їх придатність до експлуатації (умови експлуатації, технічний стан), реальність вартості, оформлюємо інвентаризаційні описи.

У п. 14 р. І Положення про інвентаризацію зазначено: інвентаризаційні описи, акти інвентаризації, звіряльні відомості оформлюються з урахуванням вимог до первинних документів, установлених Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. № 88 (далі —Положення № 88).

Форми інвентаризаційного опису вітчизняні чиновники ще не розробили. Тому на практиці зазвичай використовують Інвентаризаційний опис основних засобів (ф. № инв-1), затверджений постановою Держкомстату СРСР від 28.12.1989 р. № 241 (далі — Постанова № 241). Утім підприємство може самостійно розробити форму інвентаризаційного опису під власні потреби. Адже документування господарських операцій може здійснюватися із використанням самостійно виготовлених бланків, які повинні містити обов’язкові реквізити чи реквізити типових, спеціалізованих форм (п. 2.7 Положення № 88). Тобто, створюючи власний бланк інвентаризаційного опису, потурбуйтеся, щоб він містив обов’язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік.

...

Інвентаризаційний опис складають за об’єктами основних засобів або групами й окремо за кожною матеріально відповідальною особою. Однотипні за технічними характеристиками, призначенням й умовами використання, однакової вартості об’єкти основних засобів, що надійшли одночасно на підприємство та щодо яких ведеться груповий облік, у інвентаризаційному описі наводяться за найменуванням із зазначенням кількості цих об’єктів (пп. 1.2 п. 1 р. ІІІ Положення про інвентаризацію).

В аналогічному порядку можуть складатись інвентаризаційні описи інших необоротних матеріальних активів.

Основні засоби слід уносити до інвентаризаційного опису за найменуваннямвідповідно до основного призначення об’єкта із зазначенням (пп. 1.3 п. 1 р. ІІІ Положення про інвентаризацію):

  • інвентарного номера;
  • виготовлювача;
  • заводського номера (у разі наявності);
  • року випуску;
  • первісної (переоціненої) вартості;
  • суми зносу;
  • строку корисного використання й інших відомостей.

У інвентаризаційному описі також слід зазначати відомості про наявність дорогоцінних металів.  Якщо у вас такі є, візьміть до уваги вимоги Інструкції про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, затвердженої наказом Мінфіну від 06.04.1998 р. № 84. Зазначена інструкція втратила чинність, та її можна взяти за основу (наказ Мінфіну України від 22.06.2015 р. № 587).

Інвентаризація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, які містяться в приладах, обладнанні й інших виробах, здійснюється водночас із інвентаризацією цих активів (п. 10 р. ІПоложення про інвентаризацію).

На основні засоби, отримані в оренду, інвентаризаційні описи складають окремо (за кожним орендодавцем). Власникам таких об’єктів можна надати копії складених описів.

Інвентаризаційний опис також має містити інформацію про дату зняття фактичних залишків основних засобів і про дату початку й закінчення інвентаризації. А ще в ній зазначають  номери документів у разі руху основних засобів (наприклад, вибуття, ліквідація) під час інвентаризації.

Якщо під час інвентаризації комісія виявить об’єкти, котрі не вказані в інвентаризаційному описі, або об’єкти, за якими відсутні дані, вона має внести відповідну інформацію в такий опис. Зокрема, у пп. 1.5 п. 1 р. ІІІ Положення про інвентаризацію пропонують це зробити так: про будівлі — зазначають їх призначення, основні матеріали, з яких вони побудовані, об’єм (зовнішній або внутрішній обмір), площу (загальна корисна площа), число поверхів, підвалів, напівпідвалів, рік побудови тощо.

На основні засоби, які не придатні до експлуатації й не підлягають відновленню, складається окремий інвентаризаційний опис із зазначенням часу введення в експлуатацію та причин, які довели до стану непридатності ці об’єкти (пп. 1.8 п. 1 р. ІІІ Положення про інвентаризацію).

Також під час інвентаризації перевіряють наявність документів на земельні ділянки, будівлі, споруди, іншу нерухомість, водоймищ та інших об’єктів природних ресурсів, що підтверджують право власності підприємства на них.

У разі виявлення придатних для використання об’єктів основних засобів, залишкова вартість яких дорівнює нулю, інвентаризаційна комісія (робоча інвентаризаційна комісія) передає відповідні матеріали керівнику підприємства (пп.пп. 1.3, 1.4 п. 1 р. ІІІ Положення про інвентаризацію).

Тільки-но інвентаризаційні описи складено, із матеріально відповідальних осіб беруть іще одну розписку про те, що всі цінності, зазначені в описі, перевірені в присутності членів комісії та внесені до опису. У зв’язку із цим претензій до інвентаризаційної комісії немає, а всі перелічені в описі цінності перебувають на відповідальному зберіганні таких осіб.

3. Співставляємо фактичні залишки основних засобів з обліковими даними, складаємо Протокол інвентаризаційної комісії та Звіряльну відомість.

Проінвентаризувавши наявність основних засобів, оцінивши технічний стан і реальність вартості, заповнивши інвентаризаційні описи, можна переходити до встановлення й документування результатів інвентаризації.

Висновки щодо виявлених розбіжностей між фактичною наявністю основних засобів і даними бухгалтерського обліку наводять у Звіряльних відомостях (п. 1 р. IV Положення про інвентаризацію). Сучасної форми такого документа немає, тому на практиці зазвичай використовують ф. № инв-18, затверджену ще за часів СРСР Постановою № 241. Хоча, знову ж таки, підприємство може самостійно розробити такий документ, наділивши його всіма обов’язковими реквізитами із ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік. У Звіряльній відомості вказують лише дані щодо тих основних засобів, за якими виявлено розбіжності між даними інвентаризаційних описів і даними бухгалтерського обліку.

Після оформлення Звіряльних відомостей та інвентаризаційних описів на їх підставі інвентаризаційна комісія складає Протокол у довільній формі, у якому фіксує всі суттєві моменти проведеної інвентаризації. У ньому, як правило, указують:

  • виявлені відхилення фактичних даних від облікових, причини відхилень, пропозиції щодо їх урегулювання, винуватців нестач або надлишків основних засобів, заходи з відшкодування шкоди. Також, за наявності, долучають письмові пояснення матеріально відповідальних осіб та інших працівників підприємства;
  • відомості щодо об’єктів, які непридатні до подальшої експлуатації, — оцінку їх фактичного стану, причини втрати експлуатаційних якостей, рекомендації щодо списання;
  • інформацію про відхилення справедливої вартості об’єктів основних засобів від вартості, за якою вони обліковуються на балансі, пропозиції щодо переоцінки певних груп основних засобів;
  • рекомендації з усунення виявлених порушень в умовах експлуатації та обліку основних засобів, а також будь-яку іншу інформацію, яка, на думку членів комісії, заслуговує на увагу й має бути врахована.

Протокол підписують члени комісії та затверджує голова (керівник підприємства) протягом 5 робочих днів після завершення інвентаризації. Потім інвентаризаційні описи та Протокол інвентаризаційної комісії передають до бухгалтерії, де результати інвентаризації відображають у бухобліку й фінансовій звітності того звітного періоду, у якому закінчена інвентаризація (п.п. 2, 3 р. IV Положення про інвентаризацію)

Завважте

Матеріали інвентаризації (описи, акти, звіряльні відомості, протоколи) оформляються не менше ніж у двох примірниках (п. 21 р. ІІ Положення про інвентаризацію).

Після закінчення інвентаризації підприємство виходить на один із 4 можливих результатів:

1. Облікові дані повністю збігаються із фактично наявними основними засобами.

2. Виявлено недостачу основних засобів.

3. Виявлено надлишок основних засобів.

4. Виявлено як недостачу, так і надлишок основних засобів.

Із надлишками основних засобів бухгалтерія стикається вкрай рідко, та й проявляються вони переважно як наслідок банальних облікових помилок. Об’єкт могли придбати, але не оприбуткувати на баланс, або ж працівники «посіяли» правовстановлюючі та первинні документи. Оскільки такі ситуації нетипові та не спричиняють специфічних наслідків (здебільшого йдеться про відновлення документів та/або виправлення минулих облікових помилок, яке відбувається за стандартною процедурою), розгляньмо облік нестачі основних засобів.

Отже, ітиметься про випадки розкрадання, нестачі, знищення (псування) об’єктів основних засобів працівниками підприємства (у т.ч. матеріально відповідальними) або сторонніми особами, виявлені під час інвентаризації та підтверджені інвентаризаційними описами, Звіряльною відомістю та Протоколом інвентаризаційної комісії. Але перш ніж перейти до обліку, зупинімося на загальних правових нюансах щодо відшкодування збитків.

Правові аспекти відшкодування збитків

У разі якщо в згаданих проблемах звинувачують працівника підприємства, слід пам’ятати, що згідно зі ст. 130 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків. Своєю чергою, права й законні інтереси працівників гарантовані шляхом установлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ба більше, для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або вповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст. 130 КЗпП (ст. 138 КЗпП). Тобто вина працівника обов’язково має бути доведена в установленому законодавством порядку. І лише після цього може йтися про стягнення завданих збитків.

Стосовно розміру відшкодування — здебільшого на працівника чекає відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини підприємству. Такі наслідки настають, коли шкода завдана недостачею, умисним знищенням або умисним псуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), у т.ч. під час їх виготовлення, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу й інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією в користування.

Однак потрібно пам’ятати й про те, що без залучення суду (за розпорядженням власника чи вповноваженого ним органу) із працівника можна стягнути відшкодування в розмірі, що не перевищує його середнього місячного заробітку. У разі якщо сума відшкодування більша — стягнення можливе лише через суд (ст. 136 КЗпП).

Зважаючи на це, очевидно, що підприємству для визначення розміру збитків доведеться керуватися Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим постановою КМУ від 22.01.1996 р. № 116(далі — Порядок № 116). Згідно з його п. 2, розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді чи суб’єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, керуються методикою оцінки майна, затвердженою КМУ. Тобто, виявивши за підсумками інвентаризації розкрадання, нестачу чи знищення матцінностей (у т.ч. основних засобів), підприємству потрібно звернутися до суб’єкта оціночної діяльності за визначенням розміру збитків.

Далі із сум, стягнених відповідно до Порядку № 116, відшкодовують збитки, завдані підприємству (з урахуванням фактичних витрат підприємства на відновлення пошкоджених або придбання нових матеріальних цінностей і вартості робіт із їх відновлення). Залишок коштів підприємство перераховує до державного бюджету (п. 10 Порядку № 116).

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково (ч. 5 ст. 130 КЗпП). За згодою власника чи вповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно чи виправити пошкоджене. Оскільки компенсація рівноцінним майном на практиці трапляється рідко, увагу акцентуємо на відшкодуванні збитків коштами.

Якщо розкрадання, нестача, знищення (псування) основних засобів відбулися за участюсторонніх осіб, підприємству варто звернутися до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину. Провина таких осіб та обов’язок відшкодувати збитки мають бути доведені через суд. Хоча, звісно, винуватець може не доводити справу до суду й відшкодувати збитки добровільно.

Облік результатів інвентаризації

Податок на прибуток. Як недостача основних засобів і відшкодування збитків вплине на розрахунок податку на прибуток, залежить:

  • по-перше, від того, як ця операція буде відображена в бухобліку. Адже об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається коригуванням (зменшенням або збільшенням) прибутку чи збитку, визначеного у фінзвітності підприємства згідно із П(С)БО або МСФЗ, на різниці, наведені у ст.ст. 138–141 ПКУ (пп. 134.1.1 ПКУ). Без різниць (окрім збитків минулих років) визначати базу за податком на прибуток можуть платники, у яких бухгалтерський дохід за останній рік не перевищує 20 млн грн;
  • по-друге, чи передбачені в ПКУ різниці, пов’язані із зазначеною операцією.

У ПКУ не передбачено окремих різниць, пов’язаних саме з недостачею основних засобів, разом із тим, є різниці, які застосовують під час ліквідації основних засобів (ст. 138 ПКУ). А в разі крадіжки основних засобів, їх знищення чи руйнування (коли недоцільно проводити ремонт) підприємство має відобразити ліквідацію таких основних засобів. А тому потрібно відкоригувати фінрезультат на різницю між бухгалтерським і податковим обліком.

Таким чином, у разі ліквідації основних засобів, які знищено, зруйновано чи яких недорахувалися, фінрезультат до оподаткування потрібно:

  • збільшити на суму залишкової вартості об’єкта, визначену відповідно до П(С)БО (п. 138.1ПКУ). Нагадаємо: залишкова вартість основних засобів за даними бухобліку — різниця між первісною (переоціненою) вартістю необоротного активу та сумою його накопиченої амортизації (зносу) (п. 4 П(С)БО 7 «Основні засоби)»;
  • зменшити  на суму залишкової вартості об’єкта, визначену за правилами податкового обліку (п. 138.2 ПКУ) Нагадаємо: залишкова вартість основних засобів за даними податкового обліку — вартість, яка визначається як різниця між первісною вартістю та сумою розрахованої амортизації відповідно до положень р. III ПКУ (пп. 14.1.9 ПКУ).

Нарахування амортизації на списаний об’єкт припиняють, починаючи з місяця, наступного за місяцем ліквідації (п. 29 П(С)БО 7).

Щодо операції з відшкодування збитків у разі недостачі основних засобів, то ПКУ не містить жодних особливостей, а тому все залежить від бухобліку, про який — далі.

Податок на додану вартість.  Якщо основні засоби ліквідують за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації (п. 189.9 ПКУ).

Як виняток зі згаданого правила: податкові зобов’язання не нараховують, якщо основні засоби ліквідують у зв’язку із їх знищенням або руйнуванням унаслідок дії обставин непереборної сили, у решті випадків, коли ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у т.ч. у разі викрадення основних засобів або коли платник податку подає до податкового органу документ про знищення, розібрання чи перетворення основних засобів у інший спосіб, унаслідок чого їх не можна використовувати за первісним призначенням.

Нестачу основних засобів, виявлену під час інвентаризації, можна віднести до випадків, які не спричиняють нарахування податкових зобов’язань із ПДВ за п. 189.9ПКУ. Адже така нестача явно відбулася без згоди платника податку, що належним чином буде підтверджено не лише інвентаризаційними документами (Звіряльною відомістю та Протоколом), а й Актом на списання основних засобів (ф. № ОЗ-3 або ф. № ОЗ-4).

Однак під приціл потрапляє податковий кредит, відображений під час придбання «постраждалих» основних засобів. Контролери вже давно дотримуються думки, що такі основні засоби використані не в госпдіяльності, а тому потрібно нарахувати податкові зобов’язання на підставі пп. «г» п. 198.5 ПКУ. Зокрема, у підкатегорії 101.02 «ЗІР» вони вказали: «якщо при інвентаризації платником податку встановлений факт недостачі товарів, основних засобів, то у зв’язку з тим, що такі товари, основні засоби використані не в господарській діяльності, платник податку повинен нарахувати податкові зобов’язання, незалежно від того, чи встановлено винних осіб і чи стягуються з таких осіб втрати». А тому, якщо під час інвентаризації встановлено факт недостачі основних засобів, при придбанні яких був сформований податковий кредит, потрібно нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції, а в разі відсутності обліку необоротних активів — виходячи зі звичайної ціни (п. 189.1 ПКУ). Очевидно, що саме так податківці хочуть компенсувати податковий кредит у недоамортизованій частині списаних необоротних активів.

Утім утішною новиною є те, що, за словами самих контролерів, відшкодування заподіяних втрат винними особами не призводить до додаткового виникнення податкових зобов’язань із ПДВ. І це логічно, адже отримання відшкодування від винуватців нестачі не можна розцінювати як постачання послуг або товарів (пп.пп. 14.1.185, 14.1.191 ПКУ).

Бухгалтерський облік

По-перше, списання основних засобів має бути оформлене типовою первинною документацією — Актом на списання основних засобів (ф. № ОЗ-3) або Актом на списання автотранспортних засобів (ф. № ОЗ-4). По-друге —  бухгалтерською кореспонденцією, яку ми розглянемо на прикладі.

Приклад

За результатами інвентаризації виявлено нестачу перфоратора. Його первісна вартість — 4000 грн, ліквідаційна вартість — 400 грн, нарахована амортизація — 1000 грн. Винною в нестачі визнали матеріально відповідальну особу (начальника цеху), яка добровільно відшкодувала заподіяну шкоду (оціночна вартість збитку від нестачі — 3200 грн) у касу підприємства. Бухгалтерський і податковий обліки наведено в таблиці.

Таблиця

Бухгалтерський облік із відображення недостачі основних засобів і відшкодування понесених збитків


з/п
Зміст господарської операції
Бухгалтерський облік
Сума,
грн
Дт
Кт
1
Інвентаризаційна комісія виявила нестачу перфоратора (оформлена Звіряльна відомість, ф. № ОЗ-3)
072
3000
2
Списано знос перфоратора
131
106
1000
3
Списано залишкову вартість перфоратора
976
106
3000
4
Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ, виходячи з балансової (залишкової) вартості перфоратора на початок звітного періоду
949
641
600
5
Виявлено винуватця недостачі перфоратора
072
3000
6
Визнана сума збитку винуватцем (начальник цеху визнав свою провину й погодився відшкодувати збиток) (3000 грн — відшкодування прямих збитків підприємства, 200 грн — перевищення оціночної суми збитку над прямим збитком підприємства)
375
375
746
642
3000
200
7
Винна особа відшкодувала збиток у касу підприємства
301
375
3200
8
Перераховано перевищення стягнених сум над прямим збитком підприємства до держбюджету
642
311
200

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *