Кошти, що надійшли протягом дії тимчасової адміністрації до неплатоспроможного банку, у разі неможливості встановити належного отримувача мають бути повернуті банку, що обслуговує платника

Автор: Олександр Боков,  (справа № 910/9633/16, 09.11.16), Юридичний Інтернет-ресурс “Протокол”.

Фабула судового акта: Товариство з обмеженою відповідальністю (позивач) 13.02.2015 р. помилково здійснило перерахування на користь іншого Товариства  грошових коштів в розмірі 9 073,26 грн на відкритий у Банку (відповідач) рахунок, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення.

Водночас, майже за два тижні до цього, поточний рахунок отримувача в цьому Банку було закрито, на підтвердження чого позивачем було надано лист Банку.

...

Ці обставини та відмова Банку  повернути помилково перераховані кошти стали підставаю для звернення Товариства 26.05.2016 до господарського суду.  Але господарський суд першої інстанції в позові відмовив, виходячи з того, що позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5  ст. 36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, а тому ці вимоги не можуть бути задоволені під час запровадження у останнього тимчасової адміністрації рішення (процедуру виведення Банку з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації розпочато з 13.02.2015 по 12.06.2015). Суд апеляційної інстанції залишив це рішення без змін, виходячи з того, що оскільки щодо банку введено ліквідаційну процедуру, то такі вимоги мають бути пред’явлені клієнтом банку (власником рахунку) у рамках дотримання  процедури, передбаченої вказаним законом.

Крапку в цій непростій справі поставив ВГСУ, який позов Товариства до Банку в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнив, стягнувши з банку безпідставно утримані кошти у розмірі 9 073, 26 грн.

Приймаючи це рішення, суд касаційної інстанції зазначив, що в силу положень ч. 7 ст. 36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” кошти, що надійшли протягом дії тимчасової адміністрації до неплатоспроможного банку, у разі неможливості встановити належного отримувача мають бути повернуті банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини повернення у порядку, встановленому законодавством.

Рішення суду містить ряд корисних посилань на приписи чинного законодавства, що регламентують переказ коштів, як рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Практичний інтерес, зокрема, представляє посилання ВГСУ на  наступну норму п. 2.32 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22:  «Якщо немає змоги встановити належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку платника, то банк не пізніше четвертого робочого дня зобов’язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням номера та дати електронного розрахункового документа та причини повернення. Відповідальність за шкоду, завдану суб’єктам переказу у разі недотримання цих вимог, покладається на банк, що обслуговує отримувача (Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті)».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *