Малозначність адмінпорушення: зводимо нанівець претензії контролерів

Чимало посадовців зіштовхується з примарною чи реальною загрозою притягнення до адміністративної відповідальності. Неприємний присмак гіркого досвіду відчувають і директори, і головбухи. А поміж тим відповідні процедури мають кілька замаскованих ходів, які допомагають (звісно, не завжди) уникнути чи бодай мінімізувати негативні наслідки. Серед них і принцип малозначності проступку, про який ми й розповімо сьогодні.

Найпоширеніший спосіб захисту від адмінсанкцій — застосування принципу неможливості покарання після завершення строку відведеного для притягнення до відповідальності. Менш відомою широкому загалу буде ст. 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП). Вона говорить: у разі малозначності вчиненого адмінправопорушення орган (посадовець), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адмінвідповідальності та обмежитись усним зауваженням. Інша річ, що зазначений Кодекс відмовчується на пряме запитання, що саме вважати малозначністю. Тож доводиться робити висновки самим, беручи за основу практику.

Фактично в кожному конкретному випадку наявність малозначності визначає відповідний посадовець контролюючого органу (див. лист Мін’юсту України від 02.08.13 р. № 6802-0-4-413/11). А втім посадова особа суб’єкта господарювання чи фізособа-підприємець, якій загрожують санкції, не тільки може, а й повинна звертати увагу контролера на відповідні обставини. Аргументом слугуватиме те, що такі дії не становлять великої небезпеки, не сприянні нили ще й не здатні спричинити в майбутньому значної шкоди як певній особі, так й охоронюваним законом державним чи суспільним інтересам.

Так, на думку виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків, у доцільності звільнення порушника від адмінвідповідальності через малозначність його вини можуть переконувати різні обставини, що пом’якшують відповідальність. Зокрема, наявність інших умов, які допоможуть досягнути потрібних виховних та запобіжних цілей без застосування заходів адміністративного впливу (див. лист від 27.06.13 р. № 171-06-3).

...

Радимо посадовцю чи підприємцю, упевненому в незначності свого проступку, наполягати на системному аналізі контролерами всіх обставин учиненого правопорушення. Без цього не обійтися в разі ухвалення рішення на підставі ст. 22 КпАП.

Підіймати питання щодо малозначності, по суті, доводиться вже на стадії розгляду справи, бо таку підставу не наведено серед обставин зі ст. 247 КпАП, що унеможливлюють провадження в справі про адміністративне правопорушення (див. лист НКЦПФР від 25.10.13 р. № 16/22083/НК). Тобто протокол про адмінправопорушення таки складуть, але до покарання справа не дійде, якщо контролер погодиться просто присоромити чи посварити винуватця.

Тим паче, що ст. 280 того самого Кодексу говорить: орган (посадовець), розглядаючи справу, повинен з’ясувати обставини, шо мають значення для її правильного вирішення.

Зокрема:

— чи було вчинено адміністративне правопорушення;

— чи винувата така особа в його вчиненні тобто чи був у неї умисел або необережність

на вчинення проступку, чи є причинно-наслідковий зв’язок між ним і діями особи тощо);

— чи підлягає вона адмінвідповідальності (зокрема, чи досягла віку притягнення до відповідальності, установленого ст.ст. 11 —12 КпАП, або це посадовець чи підприємець, ін ший спеціальний суб’єкт тощо);

— чи є обставини, що унеможливлюють пом’якшують або обтяжують відповідальність (див. ст.ст. 17, 34, 35 КпАП);

— чи заподіяно майнову шкоду;

— чи є підстави для передачі матеріалів про адмінправопорушення на.розгляд громадської організації або трудового колективу.

Особу, яка вчинила адмін-правопорушення, окрім посадової особи, звільняють від адмін-відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення й особи порушника до неї доцільно застосувати захід громадського впливу (ч. 1 ст. 21 КпАП).

Схожих висновків доходило й фіскальне відомство. Так, у листі Міндоходів України від 08.08.13 р.№ 9696/5/99-99-10-04-02-16/2857 бачимо підказку, що коли вирішують питання щодо малозначності порушення, правозастосовний орган повинен зважати також на:

— майновий стан порушника:

наявність на його утриманні неповнолітніх дітей;

— щире каяття у вчиненому;

— усунення порушником до моменту розгляду справи вчинених ним порушень законодавства.

Прикладом останнього може бути певна діяльність за відсутності обов’язкового дозвільного документа чи ліцензії, які порушник посадовець поспішить отримати в проміжку між днем виявлення цього факту та моментом притягнення до відповідальності.

Наголосимо: питання про звільнення через малозначність учиненого адмін-правопорушення повинна вирішити саме та посадова особа (орган), яка законом уповноважена розглядати справу про таке порушення. Тобто безпідставні відмовки інспектора, що необхідно благословення його начальства на подібний крок. А суд, який розглядає справу, не може відмовитися вивчати питання малозначності проступку, посилаючись на те, що йому потрібні висновки інших органів.

Безумовно,такий позитивний для порушника наслідок, як застосування до нього ст. 22 КпАП, варто зафіксувати не тільки на словах. Отже, А до постанови про закриття справи у зв’язку з малозначністю вчиненого адмінправопорушення обов’язково додають документи, що підтверджують указані обставини. Про це зазначають у самій постанові.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *