Необхідність створення автогосподарства на підприємстві

Досить часто на практиці доводиться зустрічатись з великою кількістю запитань щодо норм законодавства, які були чинними у минулому, але продовжують тримати в напрузі бухгалтерів. Чимало таких норм відносяться до сфери використання автомобілів на підприємстві.

В Україні, для збільшення її інвестиційної привабливості, на законодавчому рівні постійно йде робота у напрямку спрощення ведення бізнесу. Залишилися в минулому багато вимог, які стосувалися питань використання автомобілів в діяльності підприємств. До таких вимог відносяться і необхідність створювати автопарки, і щоденне ведення подорожніх листів за встановленою формою, і багато інших.

Розглянемо основні з таких вимог, які вже не є обов’язковими до виконання при веденні господарської діяльності.

Створення автогосподарства на підприємстві

Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою КМУ від 07.09.98 р. № 1388 (далі – Порядок № 1388), у редакції до 2009 року сильно відрізнявся від нинішнього.

Так, в п. 23 старої редакції було зазначено, що створювати автогосподарство потрібно за наявності у юридичної особи більше 15 одиниць транспортних засобів. При цьому така кількість транспортних засобів повинна була дислокуватися в одному населеному пункті.

У зв’язку з цим, ті, кому раніше доводилося реєструвати транспортний засіб, що належить юридичній особі на праві власності, стикалися з вимогою працівників органів Державтоінспекції про необхідність створення автогосподарства на підставі саме цієї норми.

Для відкриття (створення) автогосподарства необхідно було мати в штаті підприємства відповідні посади: керівника автогосподарства, а також спеціаліста (спеціалістів) з безпеки дорожнього руху, відповідального за зберігання, технічне обслуговування та експлуатацію транспортних засобів.

На практиці досить часто було достатньо формально мати в наявності зазначені посади у штатному розписі підприємства та покласти відповідні обов’язки на працівників підприємства, звісно, отримавши їх згоду на це відповідно до ст. 105 КЗпП.

Реєстрація транспортних засобів за юридичними особами, які мали від 1 до 15 одиниць транспортних засобів включно, проводилася за умови забезпечення цих засобів місцями для стоянки і зберігання.

Таким підприємствам необхідно було мати огороджену територію з місцями для стоянки, зберігання, технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів. Наявність місця стоянки та зберігання зазвичай підтверджували договором оренди або іншими документами.

...

Наприкінці 2009 року до Порядку № 1388 були внесені істотні зміни постановою КМУ від 23.12.2009 р. № 1371.

Вимогу про створення автогосподарства було виключено, а в п. 23 Порядку № 1388 у новій редакції йдеться про реєстрацію транспортних засобів неповнолітніми особами.

Інших прямих законодавчих вимог до створення автопарку для підприємств, які не надають транспортні послуги, немає.

У нинішній редакції Порядку № 1388 є лише одна норма, яка стосується реєстрації юридичними особами транспортних засобів. Так, відповідно до п. 21 Порядку № 1388транспортні засоби юридичних осіб реєструються за місцезнаходженням таких осіб. Якщо стоянка транспортних засобів розташована за місцезнаходженням філій або представництв юридичних осіб, такі транспортні засоби реєструються за місцем їх стоянки.

Необхідність медичного обслуговування водіїв

Іншою додатковою проблемою, яка виникала при створенні автогосподарства, була проблема медичного персоналу на підприємстві. Насправді ж, ця проблема стосується будь-якого підприємства, що використовує транспортні засоби, і наявність або відсутність автогосподарства на це не впливає.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.93 р. № 3353-ХІІ для медичного контролю обслуговування водіїв та їх оздоровлення адміністрація підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання, у штати яких входять водії, зобов’язана укладати договори на медичне обслуговування водіїв.

Таким чином, у разі якщо маркетолог чи будь-який інший працівник, окрім водіїв, використовує службове авто у господарських цілях підприємства, вимоги щодо медоглядів таких працівників є спірними, адже ці працівники не є водіями за штатним розписом.

Якщо ж водіїв на підприємстві 100 і більше, то слід було створити спеціальний медичний пункт (медико-санітарну частину, поліклініку і т. д.). Зокрема, ця вимога була необхідною для проведення передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв відповідно до Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом МОЗ та МВС від 05.06.2000 р. № 124/345 (далі – Положення № 124/345).

Дане Положення містило дуже багато спірних пунктів, що призвело до численних судових розглядів про скасування окремих його норм. Дія багатьох з них у 2012 році була припинена, а відповідно до наказу МОЗ та МВС від 15.02.2013 р. № 124/151 це Положення було скасовано.

Використання подорожніх листів в обліку роботи легкового автомобіля

Наказом Держстату від 19.03.2013 р. № 95 визнано таким, що втратив чинність, наказ «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування» від 17.02.98 р. № 74.

Слід звернути увагу, що питання з обов’язковістю використання подорожніх листів і до цього періодично піднімалось, адже у 2011 році Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 05.07.2011 р. № 3565-VIвиключено посилання на подорожні листи із Закону «Про автомобільний транспорт» в цілому, а також із ст. 16 Закону «Про дорожній рух», п. 21 ст. 11 Закону «Про міліцію» та із ст. 128 КпАП. Внаслідок таких змін працівникам міліції залишили право вимагати від водіїв тільки посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб.

Таким чином, підприємства, що експлуатують автотранспортні засоби, мають право не виписувати водіям подорожні листи та, у разі потреби, самостійно приймати рішення щодо їх застосування у своїй господарській діяльності.

До причин, з яких підприємства можуть прийняти таке рішення, відносяться вимогиПодаткового кодексу щодо обов’язкового підтвердження здійснених платником податку витрат, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.2 ПКУ).

Основний принцип організації документального супроводу господарських операцій прописано у ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV, а саме: особою, відповідальною за документообіг на підприємстві, є власник підприємства або уповноважена ним особа (керівник).

Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 р. № 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватися з використанням розроблених i виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов’язкові реквізити або реквізити типових чи спеціалізованих форм.

Відповідно до згаданих Закону та Положення первинні документи мають відповідати таким вимогам:

• складатися під час або одразу після закінчення господарської операції на паперових носіях або в електронному вигляді (за умови застосування електронного підпису);

• містити обов’язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства (підприємств); зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру операції; посади та особисті підписи осіб, відповідальних за здійснення операції.

Отже, норми податкового законодавства не передбачають обов’язку ведення обліку витрат на пально-мастильні матеріали на підставі лише подорожніх листів. Висувається лише вимога щодо підтвердження таких витрат первинними документами. Тобто підприємствам надано право вибирати між типовими формами первинних документів і розробленими самостійно формами, які повинні містити обов’язкові реквізити первинних документів.

Наталя Флінт

аудитор

Матеріал підготовлено спеціально для ЛІГА:ЗАКОН
Група компаній «Крестон Геренті Груп Юкрейн»
Е-mail: consulting@bestaudit.com.ua
http://www.guaranteegroup.com.ua
Тел.: (044) 591-19-50

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *