Питання зменшення розміру або звільнення від оплати судового збору

Вячеслав Аврамов, адвокат

З набранням чинності Закону України від 22.05.2015 р. №484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» (надалі – Закон №484-VIII) запроваджено системи диференціації ставок судового збору залежно від виду особи позивача (заявника) – юридичної чи фізичної особи.

Вказаним Законом №484-VIII встановлено ставки судового збору для юридичних осіб за подання до суду загальної юрисдикції позовної заяви майнового характеру у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати. При цьому, з профільного закону взагалі виключено положення щодо розміру максимальної ставки судового збору за подання до суду загальної юрисдикції позовної заяви майнового характеру юридичною особою.

Законом №484-VIII також підвищено ставки судового збору при зверненні до кожної вищої судової інстанції

На думку авторів Закону №484-VIII, його прийняття мало забезпечити кращий доступ до правосуддя, а також збільшити надходження до Державного бюджету України від сплати судового збору за новими ставками, що створить передумови для покращення матеріально-технічного забезпечення судів, та відповідно їх фінансової незалежності.

Однак, на практиці Закон №484-VIII не лише не досяг бажаних результатів, а і отримав зворотній ефект, який полягає в наступному.

Не є відкриттям те, що в останні роки суди загальної юрисдикції, в основному, “завалені” справами за позовами банків та інших фінансових установ про стягнення заборгованості за кредитами або про звернення стягнення на предмети іпотеки, які надані в забезпечення виконання обов’язків за кредитами.

Як вже зазначалось вище, за подання до суду загальної юрисдикції позовної заяви майнового характеру банк має сплатити судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову.

Наприклад, при поданні позову про стягнення 50 000,00 доларів США фінансова установа має сплатити судовий збір у розмірі 20 272,50 грн. (50 000,00 доларів США х 27,03 (курс НБУ) = 1 351 500,00 грн. х 1,5% = 20 272,50 грн.).

Пересічний громадянин, не знайомий з нормами процесуального права, лише б порадів такому стану справ. Проте, згідно до норм статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. А статтею 79 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Таким чином, збільшені ставки судового збору, які сплачують юридичні особи за подання позовів до суду загальної юрисдикції, в подальшому стягуються з фізичних осіб – відповідачів.

На цьому, нажаль, проблеми фізичних осіб – відповідачів не закінчуються. Законом №484-VIII також підвищено ставки судового збору при зверненні до кожної вищої судової інстанції, що обумовлюється, згідно до пояснювальної записки до законопроекту, більшою ресурсною затратністю розгляду справ у судах апеляційної, касаційної інстанції та Верховному Суді України, порівняно з місцевими судами, та відповідає світовій практиці.

...

Так, за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, за подання касаційної скарги відповідно 120 відсотків ставки та за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно 130 відсотків.

Виходячи з вищенаведеного прикладу, за апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції про стягнення з фізичної особи заборгованості у розмірі 50 000,00 доларів США, відповідач має сплатити 22 299,75 грн. (20 272,50 грн. (ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви) х 110% = 22 299,75 грн.).

Звісно, що сплатити судовий збір за апеляційне оскарження рішення суду у такому розмірі може собі дозволити далеко не кожний українець.

Законодавцем на цей випадок в статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Аналогічні положення щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати містить стаття 82 ЦПК України.

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ (надалі ВССУ) в пункті 1 Постанови Пленуму від 17.10.2014 р. № 10 “Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах” (надалі – постанова Пленуму ВССУ від 17.10.2014 р. №10) стосовно даного питання також надано роз’яснення, згідно якого сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

В зв’язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов’язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України, Закону України “Про судовий збір”, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

У п. 29 постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 р. №10 зазначено, що єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім’ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім’ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

З наведеного вбачається, що хоча вказаний перелік підстав для зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору і не є вичерпним, оцінка майнового стану заявника все ж залишається оціночним поняттям та залежить від суб’єктивної оцінки суддею кожної конкретної ситуації.

На практиці ж самого ВССУ, відповідні клопотання про зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати, здебільшого обґрунтовано задовольняються, і мотивує суд свою позицію конкретними життєвими ситуаціями, які підтверджено відповідними доказами, наприклад: перебування дитини заявника в лікарні на реабілітації; розмір заробітної плати заявника не дозволяє сплатити судовий збір; довідкою про доходи та копією трудової книжки тощо.

Як приклад позитивного вирішення питання зменшення розміру судового збору можна навести наступні ухвали ВССУ:

– ухвала ВССУ від 23.06.2016 р. (№ в ЄДРСУ 58763264);

– ухвала ВССУ від 12.04.2016 р. (№ в ЄДРСУ 57463406);

– ухвала ВССУ від 27.12.2016 р. (№ в ЄДРСУ 63715739).

Щодо відмови у зменшені розміру судового збору, то в більшості випадків ВССУ відмовляє у задоволенні відповідних клопотань через відсутність доказів, що підтверджують незадовільне (скрутне) матеріальне становище заявника. Як приклад можна навести наступні ухвали ВССУ:

– ухвала ВССУ від 26.10.2016 р. (№ в ЄДРСУ 62820057);

– ухвала ВССУ від 28.10.2016 р. (№ в ЄДРСУ 62362309);

– ухвала ВССУ від 21.11.2016 р. (№ в ЄДРСУ 62849088).

Однак, оскільки, як зазначалось вище, оцінка майнового стану все ж залишається оціночним поняттям та напряму залежить від суб’єктивної оцінки судді, питання зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати не завжди позитивно вирішуються, навіть при наданні заявниками доказів скрутного майнового стану.

Наприклад, заявник звернувся з клопотанням про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги на рішення судів про стягнення заборгованості за договором кредиту, посилаючись на те, що він є інвалідом ІІІ групи та отримує пенсію у розмірі 1 174 грн., якої недостатньо щоб сплатити судовий збір єдиноразово. Суд вирішив, що зазначені заявником обставини не дають суду підстав для зменшення розміру судового збору(ухвала ВССУ від 19.05.2016 р. № в ЄДРСУ 58560168).

Інший приклад, заявник звернувся з клопотанням про зменшення розміру судового збору, за подання касаційної скарги на рішення судів про стягнення заборгованості за договором кредиту, посилаючись на те, що його доходи не перевищують суму судового збору. В даному випадку суд також дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати (ухвала ВССУ від 08.07.2016 р. № в ЄДРСУ 58903837).

Мабуть, в наведених ситуаціях суд оцінював подані докази в їх сукупності та мав враховувати всі обставини справи. Однак, чи вбачається можливим оцінити майновий стан сторони (скаржника) на етапі прийому касаційної скарги, без вивчення матеріалів справи – залишається відкритим питанням…

Підсумовуючи усе вищевикладене, можна дійти висновку, що Закон №484-VIII не лише не досяг своєї мети щодо «покращення матеріально-технічного забезпечення судів, та відповідноїх фінансової незалежності», а і суттєво ускладнив доступ громадянам до судової гілки влади, що може стати передумовою хвилі позовів та появи нових рішень Європейського суду з прав людини проти України.

Виходом з даної ситуації, на мою думку, є повернення законодавцем граничної суми судового збору для юридичних осіб за подання до суду загальної юрисдикції позовної заяви майнового характеру та відновлення доступу громадянам до правосуддя. 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *