Цивільно-правовий або трудовий договір: який вибрати

До редакції “Судово-юридичної газети” приходить багато листів із запитаннями про відмінність цивільно-правових договорів від трудових, зокрема, про відмінності в порядку оплати прибуткового податку і соціальних платежів при укладанні цивільно-правових договорів, про права замовника і виконавця і т. д. Питання, дійсно, досить актуальні, оскільки на практиці межі між цими видами договорів нерідко стираються. Основною причиною цього стало широке поширення терміна “трудова угода” відносно і цивільно-правових, і трудових договорів, що вводить в оману як роботодавців, так і найманих працівників.

А в чому відмінності?

Міністерство праці та соціальної політики в роз’яснювальному листі №151/06/186-11 від 16.05.2011 трактує цивільно-правовий договір як будь-який вид договору, який укладається відповідно до вимог не трудового, а цивільного законодавства. Законодавство про працю на такі відносини не поширюється. За таким договором оплачується не процес праці, а його результат, який визначається після закінчення роботи та оформляється актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких і здійснюється їх оплата. Але можна укладати і цивільно-правові договори, за якими результат праці передаватися замовнику не буде, оскільки надається послуга невіддільна від самого процесу її надання (скажімо, послуга з охорони об’єкта або особистій охороні).

При цьому безпосередня організація трудової діяльності залишається за рамками цивільно-правового договору – його метою є отримання певного матеріального результату. Особа, яка виконує роботу на підставі цивільно-правового договору, на відміну від працівника, який оформлений на підставі трудового договору, не підкоряється правилам внутрішнього трудового розпорядку, а самостійно організовує свою роботу і виконує її на власний розсуд.

Для оформлення цивільно-правового договору надаються паспорт і ідентифікаційний код (індивідуальний податковий номер) фізичної особи. Трудова книжка не надається, оскільки період роботи за таким договором в неї не заноситься. Крім того, цивільно-правовий договір не реєструється в центрі зайнятості і на його підставі не видається наказ по підприємству.

При укладенні цивільно-правового договору необхідно вказувати його вид (договір підряду або про надання послуг), термін, на який його укладено, і терміни виконання роботи або послуги. Замовник має право в будь-який час перевіряти тільки хід і якість роботи, не втручаючись при цьому в виробничий процес. Крім того, на відміну від трудового договору, за цивільно-правовим замовник не вирішує питання організації побуту і відпочинку підрядника, не відповідає за належні і безпечні умови праці, оскільки виконавець робіт (послуг) не входить до штату підприємства, і його трудова книжка не ведеться . Згідно ст. 1196 ЦК, компенсуватися може тільки шкода, яка тягне за собою пошкодження здоров’я виконавця (каліцтво) в період виконання договірних зобов’язань. Втім, страхування від нещасного випадку на виробництві виконавець може здійснювати добровільно, подавши відповідну заяву до органів фонду соціального страхування.

...

Підрядник (виконавець) має право, якщо інше не передбачено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), при цьому залишаючись відповідальним перед замовником за результат роботи. Крім того, у випадках, встановлених договором, виконавець має право доручити виконання договору іншій особі, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. А ось працівник, який здійснює діяльність за трудовим договором, не може доручати виконання своїх посадових обов’язків іншій особі і несе особисту відповідальність за виконану ним роботу.

Розмір винагороди за виконану роботу (надану послугу), а також спосіб його визначення встановлюються сторонами і закріплюються в договорі. У вартість роботи, крім основного винагороди за працю, може входити компенсація витрат виконавця на покупку матеріалів і доставку готового виробу.

Головне – зміст

Нерідко в умовах цивільно-правового договору є положення, властиві трудовому договору. Наприклад, іноді вказуються оплата згідно штатного розкладу, дотримання правил внутрішнього розпорядку або ж предмет договору формулюється нечітко. Якщо такі помилки є, їх слід усунути або переформулювати так, щоб вони відповідали критеріям саме цивільно-правового договору, інакше договір в судовому порядку може бути визнаний трудовим.

При оформленні цивільно-правового договору, перш за все, необхідно враховувати, що суть його не в назві, а у змісті. Тому слід чітко визначити предмет договору, адже при виникненні спірних ситуацій тільки суд зможе визнати невідповідність договору реального характеру відносин. Приміром, якщо цивільно-правовий договір був складений як трудовий, відповідальність за це нестимуть обидві сторони. З валових витрат роботодавця можуть виключити нараховані до фондів соціального страхування внески, а працівник за підприємницьку діяльність без державної реєстрації ризикує бути притягнутим до адміністративної або кримінальної відповідальності. Адже регулярне виконання фізичною особою одних і тих же робіт (надання послуг) може бути прирівняне до здійснення підприємницької діяльності.

Аналогічна ситуація і з складанням трудового договору: якщо він був складений як цивільно-правовий, можуть виникнути проблеми з нарахуванням соціальних внесків. Роботодавця можуть притягнути до відповідальності за недотримання норм трудового законодавства: виплату заробітної плати нижче мінімальної (якщо винагорода за послуги було менше такого розміру), обмеження права працівника на щорічну оплачувану відпустку, неналежно організовані умови праці та тощо.

Внески – за розкладом

Незважаючи на те, що запис про роботу за цивільно-правовим договором до трудової книжки не вноситься, трудовий стаж при цьому зараховується, оскільки замовник оплачує за підрядника (виконавця) внески в пенсійний фонд.

Багато хто вважає, що укладення з працівником цивільно-правового договору звільняє роботодавця від обов’язку оплати за працівника прибуткового податку і соціальних платежів. Таке припущення помилкове, оскільки роботодавець в такому випадку виступає податковим агентом і зобов’язаний утримувати прибутковий податок та перераховувати його до бюджету.

Доходи, які застрахована особа отримує на підставі цивільно-правового договору, включаються до бази нарахування єдиного соціального внеску на соціальне страхування. Слід зазначити, що ставки єдиного соціального внеску при цьому менше, ніж для доходів, виплачуваних за трудовими договорами: страховий фонд повинен нарахувати з винагороди за цивільно-правовим договором єдиний соціальний внесок за ставкою 34,7% від суми винагороди, а також утримати за рахунок доходу, який виплачується фізичній особі, внесок за ставкою 2,6%.

Згідно з листом Пенсійного фонду України №4583/03-30 від 28.01.2011, при укладенні юридичною особою цивільно-правового договору з фізичною особою-нерезидентом єдиний внесок сплачується на загальних підставах.

Перевіряємо підприємців

Слід звернути увагу, що з доходу фізичної особи-підприємця не сплачується єдиний соціальний внесок, якщо виконання робіт або надання послуг цією особою здійснюється в межах його підприємницької діяльності. Відповідно до п.1 і 3 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, юридичні або фізичні особи, які виплачують винагороду фізичній особі-підприємцю, не рахуються страхувальниками, якщо така фізична особа-підприємець виконує роботу або надає послуги, відповідні видам діяльності, які вказані в свідоцтві про державну реєстрацію такої особи як підприємця. Як випливає з листа ПФУ №167/03-30 від 06.01.2011, для підтвердження видів діяльності підприємця “можна використовувати інформацію, надану державним реєстратором, де зазначаються види його діяльності відповідно до класифікатора видів економічної діяльності”.

Простіше кажучи, підприємець повинен надати своєму замовнику (юридичній або фізичній особі) виписку або копію виписки з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, в якій вказані основні види діяльності цього підприємця. Такий документ можна отримати на підставі положення про порядок надання відомостей з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №97 від 20.10.2005. Якщо ж підприємець не надає таку виписку (або її копію), юридична особа може отримати її сама, звернувшись до державного реєстратора.

А в разі безробіття?

Чимало питань виникає і з приводу можливості фізичної особи, що постійно працює за цивільно-правовим договором підряду, отримувати страхові виплати на випадок безробіття. Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України “Про зайнятість населення”, зайнятими вважаються і особи, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, членів кооперативів і т. д.

Виходячи з положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, а також Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних №219 від 14.02.2007, в цьому випадку робота за цивільно-правовим договором прирівнюється до роботи за трудовим договором.

Згідно п. 12 Порядку №219, для одержання статусу безробітного громадянин в день після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи особисто подає до центру зайнятості заяву, що він не зареєстрований як фізична особа-підприємець, не отримує пенсію на пільгових умовах і тощо. В відповідно до п. 20 Порядку №219, громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу і безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування (в т. ч. на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи), дня державної реєстрації фізичної особи-підприємця, дня укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг.

При цьому слід пам’ятати, що у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така безробітна особа знімається з обліку як безробітна. Крім того, згідно п. 6 наказу Мінпраці та соціальної політики №60/62 від 13.02.2009 “Про затвердження Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним”, такі особи повертають суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартість наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Судебно-юридическая газета №30, 6-12 августа 2012

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *