ВССУ: Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном після свого припинення вже як звичайна фізична особа

(ВССУ, справа № 6-29575ск15 від 25.11.2015 р.)

Александр Боков

Фабула судового акту: Фізичною-особою – підприємцем було укладено договір банківського обслуговування. Він  отримав від Банку кредитний ліміт. У зв’язку із неналежним виконанням  підприємцем умов договору у нього утворилася заборгованість. Враховуючи що фізичну особу – підприємця  було виключено з реєстру суб’єктів підприємницької діяльності, Банк  просив стягнути наявну заборгованість за кредитним договором з громадянки (далі – ОСОБА) , що  на час звернення до суду вже втратила статус підприємця, а також судові витрати.

Рішенням місцевого суду , залишеним без змін ухвалою апеляційним судом, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБИ на користь  Банку  заборгованість за кредитним договором, відсотки за користування кредитом , пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань, заборгованість з комісії за користування кредитом.

Рішення також залишено в силі і  Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

При цьому суди  зазначили таке:

З аналізу положень ст. ст. 51, 52, 609 ЦК України вбачається, що однією із особливостей підстав припинення зобов’язань для фізичної особи-підприємця є те, що у разі припинення суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи (виключення з реєстру суб’єктів підприємницької діяльності) її зобов’язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року                                                                                                                                                                           м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Кузнєцова В.О., Ізмайлової Т.Л., Наумчука М.І.,-   розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 21 липня 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 25 серпня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

...

У червні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із вказаним позовом до ОСОБА_4, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 29 грудня 2011 року фізичною-особою підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір банківського обслуговування. Свої зобов’язання за договором банк виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 11 200 грн. У зв’язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору станом на 31 березня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 15 682 грн 21 коп. Враховуючи що фізичну особу – підприємця ОСОБА_4 було виключено з реєстру суб’єктів підприємницької діяльності, позивач просив стягнути наявну заборгованість за кредитним договором з громадянки ОСОБА_4, а також судові витрати.

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 21 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 25 серпня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь  ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 29 грудня 2011 року станом на 31 березня 2015 року в розмірі 13 759,14 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту – 8 066,05 грн, відсотки за користування кредитом 5 001,00 грн, пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань – 111,37 грн., заборгованість з комісії за користування кредитом – 580,72 грн. Вирішено питання судових витрат. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить судові рішення першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних  вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що згідно заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, поданої 29 грудня 2011 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» здійснювалось обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 з встановленим кредитним лімітом, в електронному вигляді, через встановлені засоби електронного зв’язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення інші), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».

03 березня 2015 року зареєстровано припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців 20915723.

Частиною 3 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.

Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа – підприємець відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 04 грудня 2013 року (справа № 6-125цс13), однією із особливостей підстав припинення зобов’язань для фізичної особи-підприємця є те, що у разі припинення суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи (виключення з реєстру суб’єктів підприємницької діяльності) її зобов’язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані положення норм матеріального права, умови кредитного договору, правовий висновок Верховного Суду України та встановлені обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг, що підтверджується заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 від 29 грудня 2011 року про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (а.с. 28), а також заявою направленою відповідачем до Слов’янського районного суду Донецької області про перенесення судового засідання, в якій зокрема зазначено, що кредитний договір укладався для сплати податків по заробітній платі (а.с. 59). Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за кредитним договором, а саме несплата необхідних сум для погашення заборгованості, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою із рахунку (а.с. 45,48), призвело до порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості на користь позивача із відповідача. Розмір заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростовується.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 21 липня 2015 року та ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 25 серпня 2015 року постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 21 липня 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 25 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:   В.О. Кузнєцов   Т.Л. Ізмайлова   М.І. Наумчук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *