Вихідна допомога: облік, оподаткування та відображення у звітності

Залежно від причин звільнення працівника законодавством передбачено виплату працівникові вихідної допомоги. Тож з’ясуймо, як правильно відобразити цю виплату в обліку, звітності і як її оподатковувати

Коли виплачують вихідну допомогу

Колективним договором або іншим внутрішнім документом по підприємству можуть обумовлюватися конкретні розміри вихідної допомоги. Утім мінімальні гарантії, котрі має забезпечити роботодавець, установлені ст. 44 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). У таблиці нагадаємо, у яких випадках і в якому розмірі виплачують вихідну допомогу.

Причина звільнення
Норма КЗпП, на підставі якої звільняється працівник
Розмір допомоги
Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці
п. 6 ст. 36
не менше, ніж середній місячний заробіток
Зміна в організації виробництва та праці, у т.ч. ліквідація, реорганізація, банкрутство чи перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників
п. 1 ч. 1 ст. 40
Виявлення невідповідності працівника займаній посаді або  виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації чи стану здоров’я, які перешкоджають продовженню цієї роботи, а також у разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці
...
п. 2 ч. 1 ст. 40
Поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу
п. 6 ч. 1 ст. 40
Порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору
ст.ст. 38 і 39
не менше, ніж 3-місячний середній заробіток
Припинення повноважень посадових осіб
п. 5 ч. 1 ст. 41
не менше, ніж 6-місячний середній заробіток

Зверніть увагу

У зв’язку з тим що зміни, унесені п. 96 р. II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (згідно з Рішенням КСУ від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008), норма щодо виплати вихідної допомоги в разі призову чи вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу в розмірі 2-х мінімальних зарплат фактично не діє. Хоча цю виплату можна надавати за ініціативою роботодавця.

Розрахунок середньомісячного заробітку з метою визначення суми вихідної допомоги здійснюють відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100, — виходячи із середньої зарплати за останні 2 місяці роботи. Для цього середньоденний заробіток множиться на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Водночас середньомісячне число робочих днів розраховується шляхом ділення на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно із графіком роботи підприємства (установи, організації).

Облік, оподаткування та відображення вихідної допомоги у звітності

Оскільки виплата вихідної допомоги не пов’язана з виконанням трудових обов’язків працівника, її не включають до фонду оплати праці. Власне, на це вказує й п. 3.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5 (далі —Інструкція № 5).

Нагадаємо: останньою, зокрема, керуються при визначенні бази для нарахування й утримання ЄСВ (пп. 5 п. 3 Інструкції про порядок нарахування й сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.2015 р. № 449). Отже, єдиний внесок із суми вихідної допомоги не сплачують. Відповідно, не відображають її й у звітності з ЄСВ.

Інша справа — ПДФО та військовий збір. Як передбачено пп. 14.1.48 ПКУ, заробітна плата для цілей р. IV КЗпП (який стосується ПДФО) — це основна й додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму. На думку податківців (див. роз’яснення в підкатегоріях 103.02 і 103.08.03 «ЗІР»), вихідна допомога цілком відповідає   цьому визначенню та із точки зору головного податкового документа, по суті, є зарплатою та повинна обкладатися ПДФО. Ба більше, у зв’язку із цим податківці вважають, що до суми вихідної допомоги може бути застосоване право на податкову соціальну пільгу. Звісно, якщо розмір місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді зарплати й інших прирівняних до неї виплат, не перевищує граничного розміру для отримання пільги (для 2015 року — 1710 грн). Звісно, є підстави не погодитися із таким підходом, зокрема, посилаючись на Інструкцію № 5. Однак, на жаль, слід визнати: ДФС, найімовірніше, наполягатиме на донарахуванні податку з доходів. Отже, із суми вихідної допомоги все-таки радимо утримати ПДФО за ставкою 15% (20%), відобразивши її у формі № 1ДФ із ознакою доходу «101».

Оскільки об’єкт обкладення військовим збором збігається з об’єктом обкладення ПДФО (п. 161 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПКУ), із вихідної допомоги також доведетьсяутримати  1,5% військового збору.

У бухгалтерському обліку нарахування вихідної допомоги відображають проводкою Дт 949 Кт 663.

Зверніть увагу: у згаданому випадку не варто дебетувати окремі рахунки витрат (23, 91, 92тощо). Адже в Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженій наказом Мінфіну від 30.11.1999 р. № 291, чітко зазначено, що виплати за невідпрацьований час, які не підлягають накопиченню, повинні відображатися саме на субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності». До речі, Мінфін у листі від 27.09.2013 р. № 31-08410-07-27/28296 дійшов аналогічного висновку щодо обліку лікарняних, котрі, як і вихідна допомога, є виплатою за невідпрацьований час.

Ігор БЄЛОВ,

бухгалтер-експерт

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *